Перевірка на поліграфі.

Приклади застосування поліграфу.

1. Крадіжка грошей із сейфа.

Сутність справи: Після виходу з тижневої відпустки бухгалтер компанії виявив крадіжку з офісного сейфу грошей компанії. Перевірка на поліграфі співробітника, який відповідав на період відпустки бухгалтера за ключ від сейфа, не підтвердила скоєння ним крадіжки грошей із сейфа. Пізніше були перевірені на поліграфі 2 співробітники, які приходили до офісу у вихідні, щоб попрацювати. Перевірка на поліграфі співробітників виявила, що один із «стаханівців» відкрив сейф ключем, який був «захований» у загальновідомому всім співробітникам місці, та вкрав гроші.

2. Крадіжка сейфа з дому.

Суть справи: Власник домоволодіння дізнався по телефону від одного з охоронців домоволодіння, що прийшовши вранці на своє чергування до домоволодіння, він виявив пов’язаними охоронця, якого мав змінити, та хатню робітницю. З будинку було вкрадено сейф. Тестування на поліграфі охоронця та домробітниці щодо обізнаності про майбутнє розкрадання з дому, підтвердило їх непричетність.

Законність поліграфа

На даний момент в Україні законодавчо застосування поліграфа не регламентовано.Тестування на поліграфі не суперечить Конституції, не порушує прав людини, оскільки проведення перевірки на детекторі брехні можливе лише після добровільної письмової згоди людини. ст. 28 Конституції України говорить: “Жодна людина без її добровільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідженням.”

Як обдурити поліграф

“Поліграф можна обдурити, скориставшись порадами з Інтернету!” – так вважають багато хто, але помиляються. Статті з численними порадами “як обдурити поліграф” в Інтернет викладають самі поліграфологи, і здебільшого – для того, щоби привернути увагу до теми поліграфа.

Поліграф – не детектор брехні, а детектор брехні – поліграф

Проблема виявлення брехні вирішувалася б без ключової участі людини, якби існували однозначні ознаки брехні (навіть хоч одна ознака), що визначаються якимось інструментом – «упередженим знаряддям» викриття брехуна. З іншого боку, і людина ніколи б не впоралася з цією проблемою, якби брехня не супроводжувалася емоційними переживаннями з усіма «наслідками, що випливають з тіла» у вигляді зміни з боку дихання, серця і судин, м’язів і шкіри, а головне – усвідомленням факту її самої – “її величності” брехні (скоріше і частіше “її нікчемності”).

Наприкінці ХІХ століття один вчений – росіянин – відкрив дивовижну властивість шкіри – зміну її електричної провідності під впливом емоцій, особливо добре шкіра «реагувала» при подиві, а також упізнанні людиною чого- то добре знайомого. Нині це в інструментальній детекції брехні називається шкірно-гальванічна реакція.

Декількома роками пізніше інший вчений – італієць – об’єктивно зареєстрував на паперовому носії те, що арабські лікарі більше тисячі років тому використовували для визначення місця проживання коханця, яке намагалася приховати неблагочестива дочка від правовірних батьків. . Вони (лікарі) використовували зміни у частоті та напрузі пульсу. Лікар, взявши підозрювану за зап’ястя, спочатку вимовляв частини міста, а потім і назви вулиць, уважно стежив за змінами пульсу і, зрештою, повідомляв батькам, де мешкав її коханий. Італієць назвав свій прилад сфігмографом – «предком» сфігмоманометра – вимірювача артеріального тиску.

Далі, ще одному вченому – англійцю, вдалося об’єктивно «розглянути», як змінюється ритм дихання при емоційних реакціях, які людина намагається приховувати.

І тільки практичні і прагматичні американці здогадалися зібрати всі ці прилади воєдино і саме для того, щоб визначати брехне, або говорить правду підозрювана в брехні людина.

Перші успіхи, що закрутили вченим голову і обнадійили охоронців закону, призвели до того, що журналісти охрестили цей комплекс щодо простих фізіологічних приладів «детектором брехні», що міцно укорінився у свідомості обивателя, як і міф у тому, що прилад – нині поліграф – визначає саме брехня.

Зрозуміло, що коли людина говорить свідомо неправдиву інформацію або заперечує свою поінформованість про обставини злочинного діяння, то це «не обходиться йому задарма»… у фізіологічному сенсі.

Поліграф насправді визначає емоційні реакції, що супроводжують різні розумові процеси. Причому він визначає відносну вираженість реакцій, їх силу, але не специфіку. За допомогою поліграфа не можна визначити яку конкретно емоцію переживає людина: гнів чи переляк, страх чи подив, радість чи розчарування тощо.

Таким чином, використовуючи поліграф, психофізіологи вивчають різні феномени психіки людини, в тому числі і феномен брехні, що має надзвичайну соціальну важливість. Тому зараз одна з іпостасей поліграфа, як багатоканального пристрою – «детектор брехні», колись стала його первородним втіленням у вигляді «неупередженої зброї» у боротьбі з багатоликою брехнею.

Немає можливості достовірно визначити брехню або правду тільки по одному пульсу, тільки по реакції шкіри, тільки по зміні голосу або дихання. І саме через багатоликість брехні, у її фізіологічному сенсі, гідної та гуманної альтернативи методу інструментальної детекції брехні на сьогоднішній день немає, незважаючи на всі недоліки методу, головним з яких є непрофесійний поліграфолог.

По цьому, ми не вважаємо поліграф детектором брехні, але все-таки використовуємо його для виявлення брехні, повною мірою усвідомлюючи те, що це ми, як фахівці, повинні виявляти неупередженість у своєму судженні про те, чи бреше чи говорить правду людина, яку ми перевіряємо за допомогою поліграфа, але не «детектора брехні».

поліграфолог, к.мед.н.,

лікар-психофізіолог 1-й кат.

Віталій Опанасенко